Я ПРОСТО НЕ МОЖУ ЦЬОГО НЕ НАПИСАТИ!..)))

В останньому дописі хочу висловити деякі ОСОБИСТІ міркування з приводу подібних тренінгів та методики запровадження проектів взагалі.

Відразу попереджу, що моя думка являється тільки і тільки МОЄЮ думкою (тобто, ІМХО, як на сленгу пишуть в Internet-і) і не стосується якихось фундаментальних проблем космічного масштабу.

Отож, про все по порядку…

По-перше. Озираючись назад, помітив, що нереально тягнути всю цю роботу одночасно, так-як переключати увагу з однієї задачі на іншу – дуже важко. Загальний результат буде гарантовано на 50% гіршим, ніж при детальній послідовній роботі над кожним блоком окремо. Якщо нічого кардинально не міняти, то на початку, мабуть, потрібно знайомити людей з методикою ведення (малювання) ментальної карти проекту (на папері), щоб нічого не забути і не упустити. Мені, на жаль, це дійшло тільки на 20-й день курсів, коли я поцікавився, що то воно таке – та «ментальна карта». Звичайні записи в блокноті без глибокого структурування матеріалу тут безсилі допомогти (чим не моє улюблене програмування?).

По-друге. Вчителям, що їдуть на курси з включенням навчання за програмою Intel просто необхідно мати хоча б примітивний блог та інші стандартні аккаунти. Це зекономить «уйму» часу на опанування самої методики та стилю навчання.

По-третє. Дуже важко «висосати з пальця ТАБУРЕТКУ», якщо такої немає «в налічії». Мені то було легко, так-як були конкретні напрацювання, на які можна було спертись, але як воно насправді має відбуватись – ще під великим питанням… В принципі, відповідь на це питання я збираюсь отримати вже цього літа. Хочу спробувати застосувати набутий досвід до спортивного туризму (головна фішка – те, що не я, а учні бігають за мною з пропозиціями про організацію експедиції). Тобто, ось він – майбутній проект!

І насамкінець… Чесно??! – Навіть не знаю, чи вийде все нормально зформулювати… Я розумію, що це Intel, на планеті ХХІ століття і все таке інше – бла-бла-бла… Чому основний упор для досягнення мети робиться на блоги, презентації, публікації і взагалі на Internet? Хіба у Меделєєва і Ломоносова, чи Леонардо да Вінчі був Internet? Чи від цього їхня «ТАБУРЕТКА» є менш прекрасною? Чи, можливо, на ній (табуретці) десь написано, як вона робилась? Я веду до того, що американці, як завжди, взяли ідею, яка й до них була постулатом і просто вставили її в дорогу оправу. А для нашого простого українського вчителя-предметника (це я не про інформатиків) для того, щоб запрацювала подібна система на кінцевий результат – не потрібно нічого крім мозку, крейди і дошки. Тому й викликає і буде викликати у людей супротив до використання ІКТ. А проекти – були, є і будуть, незалежно від форми подання самого процесу…